Слава, як красива жінка...

А у Коваленка – ювілей

 

 Коваленко Євген Володимирович народився 14 квітня 1948року в Житомирі. Закінчив Житомирське музичне училище, Ростовський музично-педагогічний інститут. Працював концертмейстером Київського мюзик-холу, артистом Київконцерту. З 1977 року – художній керівник вокально-інструментального ансамблю „Кобза”. Народний артист України 1971 рік.

 

 

  Нікому не відомий вокально-інструментальний ансамбль „Кобза” буквально вихором увірвався в мистецький простір України, своєрідно, оригінально, талановито представивши на естраді український фольклор та українську сучасну пісню. Саме тут зазвучали дещо призабуті старовинні музичні інструменти: бандура, козо-бас, бучай, сопілка, дримба, скрипка, бубен, ліра. Тодішня новизна „Кобзи” полягає у манірно-талановитому аранжуванні української народної пісні, наближенні сучасної пісні до колориту народної. Усе те разом складало утаємничений конгломерат своєрідності і неповторності.

 

Тоді пісні „Кобзи” та аранжування співали всі. І тому чимало пісень у виконанні ансамблю стали класичними і навіть народними. Наприклад, пісню Віталія Филипенка „Веснянка” на вірші Новицького усі вважають народною, як композицію „Ой, ти ніченько-чарівниченько”.

 

  Майстерності ансамблю аплодували найбільші сцени Канади, Німеччини, Франції, Італії, Японії, Греції... На хвилі своєї популярності „Кобза” збирала аншлаги в Україні та СРСР.

 

 

„Кобза” була в моді. Ансамбль запрошували для зйомок та музичного аранжування багатьох фільмів. І фільми ті, як і „Кобза”, стали популярними, увійшли до Золотого фонду вітчизняного кінематографу. Це і фільм „Вперед, Бригантина”, і „Казка як казка”, і „Чумацькі радощі”. Була „Кобза” також лідером української естради за кількістю випущених дисків власних пісень фірмою „Мелодія”, які швидко розходились з прилавків магазинів.

  Втім, це був результат творчої праці талановитого колективу.

 

 

 У 1975 році в складі „Кобзи” з’явився клавішник Євген Коваленко, який вже 1977 року став художнім керівником ансамблю. Саме Євген написав низку аранжувань, які вдало поповнили основу репертуару ансамблю, саме у його виконанні відбулися прем’єри  таких популярних пісень, як „Три дороги” О.Зуєва, „Дніпровська вода” І. Карабиця, „Моя земля” М. Мозкового, „Кохати час” О.Семенової, „Біля річки, біля броду” І. Шамо.

 

  Народився він у місті Житомирі в родині музикантів - хормейстерів: Володимир Дмитрович викладав у Житомирському музичному училищі, а Галина Михайлівна вела хоровий клас у дитячий музичній школі. Саме ці обставини, мабуть вплинули на формування його світогляду найсуттєвіше. Адже перші свої студії маленький Євген проходив у батьків та рідних бабусь, які знали багато народних пісень і часто їх наспівували. І пісні ті, акуратно вписані дитячою рукою в зошиті, стали згодом живильним джерелом для творчості майбутнього артиста естради.

 

 

 

У пору навчання у консерваторії Євген серйозно захопився джазовою музикою, грав у джаз-тріо. Йому стало підвладним виконання як джазових традиційних стандартів, так і віртуозних експромтів. Було багато концертів. Та любов до народної пісні, зрештою, переважила. Євген написав декілька аранжувань для „Кобзи” і невзабарі свій день народження уже зустрічав у складі ансамблю.

 

  Феномен Коваленка-музиканта в тому, що, дотримуючись фарватеру „фолк-року” та „кантрі-м’юзік”, у багатьох композиціях він винахідливо застосовує вкраплення новітніх естрадно-музичних стилів, популярних мелодій, однак, не зловживаючи ними у супроводі до народних мелодій, вдало синтезує поєднання народної пісні з сучасною мелодією. Щодо Коваленка як вокаліста-імпровізатора, то йому підвладне виконання як джазових традиційних стандартів, так і віртуозних експромтів у стилі „соул”, „фрі-джаз”, „ф’южн”. Шкода лишень, що про ці рідкісні для естрадного співака здібності знають тільки друзі Євгена та деякі знавці.

 

  Проте не все гладко складалося у творчому житті ансамблю. Були злети, спади популярності. Були успіхи й невдачі. Були й анекдотичні ситуації. Одна з таких історій трапилася під час гастролей у Канаді. За годину до початку концерту перед входом у приміщення концертної зали з’явилася юрба пікетників з плакатами: „Теплий кожух, а не гріє”, „Не підтримуйте совєцького режиму”, „КДБ там, а „Кобза” тут”. І ходили собі ті люди з плакатами по колу. Коли ж розпочався концерт в дощенту залюдненому залі, усі „пікетники” сиділи у першому ряду й захоплено аплодували виступу „Кобзи”. Як з’ясувалось потім, пікетуванням люди заробляли собі безкоштовні квитки на „Кобзу”, ще й у першому ряду. От і вся політика.

 

...Непомітно спливли роки. Дещо припала пилом і слава. Хоч слава, як красива жінка, з часом теж старіє. Вже вкотре змінився склад „Кобзи” і, через фінансові нестатки, - до мінімуму: тепер концертує квартет. Не вистачає коштів на костюми, оновлення підношеного музичного інструментарію тощо.

 

  Та, незважаючи на матеріальну скруту, ансамбль не опускає рук, збережено стрижень, залишається непохитною основна художня настанова – пропагувати твори українських композиторів та народну пісню, придатну для естрадного інтерпретування. І усе це, без перебільшення, збережено завдяки Євгенові Коваленку – ветерану і лідеру ансамблю.

 

 

Під час недавніх гастролей у Франції виступи українського ансамблю „Кобза” збирали численні аудиторії слухачів. Невзабарі ансамбль відправиться на гастролі до Тюмені. Отже, легендарна „Кобза” живе, творить працює...

 

  У колективу ж редакції з’явилася  нагода у зв’язку з 50-річним ювілеєм та 30-річчям творчої діяльності привітати народного артиста України, художнього керівника ансамблю „Кобза” Євгена Коваленка з ювілеєм і побажати творчої наснаги, вдалих пошуків у творенні української пісні, земного щастя, здоров’я.

 

Володимир Городецький

газ. „Столиця”, 14 квітня 1998р. №35(80)