Чарівний голос „Кобзи”

 

 На мій погляд, якось непомітно пройшов чвертьвіковий ювілей вокально-інструментального ансамблю „Кобза”. Подібних прикрощів стосовно „Кобзи” багато, на жаль. Тому з приємністю отримав нещодавно інформацію про присудження звання Народного артиста України Євгену Коваленку – художньому керівникові ВІА „Кобза”.

 

 „Кобзу” було створено 1971 року. Яскраво і своєрідно представляє колектив на естраді українській фольклор, народну музику і пісню. Учасники ансамблю грають на таких старовинних музичних інструментах, як бандура, коза-бас, бугай, сопілка, дримба, скрипка, бубон, ліра.

 

 

 За чверть століття свого існування ансамбль побував з гастролями у всіх куточках колишнього Союзу, брав участь в різноманітних фестивалях і конкурсах в країні і за кордоном. Він був переможцем конкурсів у Києві, Мінську, Москві... Майстерності „Кобзи” аплодували в Чехії, Словаччині, Італії, Монголії, Фінляндії, Німеччині, на Кубі та в Канаді. Загалом з гастролями побували в півсотні країн світу...

 

 З уст „Кобзи” линуть і дотепер пісні нашого народу з різних куточків пісенної України, що були записані та оздоблені музикантами, де керівником ось уже більше двох десятиріч Євген Коваленко. А ще сучасні кобзарі співають пісні Олександра Зуєва (першого керівника ансамблю), Володимира Івасюка, Віталія Філіпенка, Богдана Яновського, Ігоря Поклада...

 

 У різні часи в „Кобзі” грали і співали Валерій Вітер, Валентина Купріна, Ліна Прохорова, Олег Ледньов, Людмила Гримальська, Кость Новицький, Володимир Кушпет, Микола Береговий...

 

 Сьогоднішню основу „Кобзи” складають ветерани: сам керівник та Микола Правдивий і Петро Коваленко (навіть не родич).

 

 Євген Володимирович грає на фортепіано, органі, акордеоні, сопілці, лірі... В „Кобзі” з 1975 року, а її художнім керівником став у далекому 1977-му.

 

 У ці важкі часи Євгену Коваленку вдалося зберегти колектив і виступати (живим звуком) перед слухачами в рідному Києві, по Україні, за кордоном. З пісенних мандрів вони привозять нові пісні, поповнюють свій репертуар пісенними скарбами.

 

 Вже грає і співає старший син Коваленка – Максим, незабаром приєднається до них молодший Антон. Музичному роду – немає переводу...

 

Микола Рудаков

Урядовий кур’єр, 6 серпня 1998року, №149-150